Чи відповідає засновник підприємства своїм особистим майном перед німецькою фірмою за зобов'язанням

Відповідно до ст. 113 ГКУ «приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання – юридичної особи». Частиною 1 ст. 62 ГКУ встановлено, що «підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами». При цьому згідно з ч. 2–4 ст. 62 ГКУ підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, діє на основі статуту (якщо інше не встановлено законом) та може створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Частиною 1 ст. 63 ГКУ приватне підприємство віднесено до видів підприємства, що розрізняються за формою власності. Таким чином, приватне підприємство як вид підприємства має такі основні ознаки останнього: • є юридичною особою; • має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом; • діє на основі статуту, оскільки законом не встановлено інше; • може створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. При цьому в ст. 63 «Види та організаційні форми підприємств» ГКУ чітко не вказується на таку організаційно-правову форму підприємства, як приватне підприємство. Ст. 83 ЦКУ також не містить такої вказівки, в ній лише зазначається, що юридичні особи можуть бути створені у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Разом з тим Державним класифікатором України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004», що затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р. № 97, визначено таку організаційно-правову форму господарювання, як приватне підприємство. Чинне законодавство України не містить спеціальних норм, якими б регулювався порядок створення та діяльності юридичних осіб з організаційно-правовою формою «приватне підприємство». Тому такі питання регулюються загальними нормами ГКУ, ЦКУ, а також статутом підприємства. Згідно з ч. 1–3 ст. 96 ЦКУ юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 219 ГКУ. Законом не передбачено випадків, за яких учасник (засновник) приватного підприємства несе відповідальність за зобов'язаннями приватного підприємства. Тому вважаємо, що засновник приватного підприємства відповідає своїм особистим майном за зобов'язаннями підприємства лише у разі, коли це визначено статутом підприємства. У розрізі даного питання слід окремо зупинитися на ст. 128 ГКУ, яка визначає статус громадянина у сфері господарювання. Так, згідно з ч. 3 вказаної статті громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 128 ГКУ громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови його державної реєстрації як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. Якщо ж громадин є засновником (учасником) приватного підприємства, у відносинах між цим приватним підприємством та іншими особами він не має статусу суб'єкта господарювання. Таким суб'єктом відповідно до ч. 2 ст. 55 ГКУ виступає саме приватне підприємство. Відповідно, в такому разі лише приватне підприємство як учасник відносин (у т. ч. господарських) несе відповідальність за своїми зобов'язаннями (звісно, за виключенням випадків, встановлених статутом такого приватного підприємства). Отже, ч. 2 ст. 128 ГКУ, якою встановлена відповідальність громадянина-підприємця за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення, застосовується до громадянина лише як до суб'єкта господарювання, тобто особи, що зареєстрована підприємцем без статусу юридичної особи. Ірина Висіцька Адвокат, АФ «Є.С.Аудит»