Розглянемо таку ситуацію. Підприємство – юридична особа, що працює на загальній системі оподаткування, уклало договір доручення. Повірений заплатив за товар від імені довірителя, але за власний рахунок, не дочекавшись надходження коштів від довірителя. Виникають питання: чи є такі дії порушенням норм законодавства та яким чином відображаються зазначені операції в податковому і бухгалтерському обліку обох сторін договору?

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Повірений виконує доручення за рахунок довірителя. Це означає, що довіритель зобов'язаний (якщо інше не передбачено договором) забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, та відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення (п. 2 ст. 1007 ЦКУ).

Тобто ЦКУ передбачає можливість перерахування грошових коштів повіреним продавцю товарів, з подальшим відшкодуванням таких витрат довірителем, у разі якщо це узгоджено у договорі доручення.

Далі розглянемо, як зазначені дії відображаються в податковому обліку довірителя та повіреного у разі, якщо сторони договору є платниками податку на прибуток на загальних підставах та зареєстровані платниками ПДВ.
Податковий облік у повіреного
Податок на прибуток

Витрати, які відшкодовуються довірителем за договором доручення, не впливають на податковий облік повіреного, оскільки він їх несе за рахунок і за дорученням довірителя в рамках виконання договору.

У податковому обліку повіреного за правилом «першої події» будуть відображені тільки операції, безпосередньо пов'язані з виконанням договору доручення, а саме:

• валовий дохід на суму винагороди, без урахування ПДВ, – відповідно до пп. 11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток);

• валові витрати на суму витрат, понесених при виконанні договору доручення,1 – за загальними правилами пп. 11.2.1 з урахуванням пп. 11.2.3 Закону про прибуток.
(1 Як зазначалося вище, за винятком витрат, що відшкодовуються довірителем, – їх повірений в податковому обліку не відображає.)



ПДВ

Дата виникнення податкових зобов'язань на суму винагороди визначається за загальним правилом «першої події», визначеним пп. 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ).

На операції з придбання повіреним для довірителя товарів у продавця (платника ПДВ) поширюються норми п. 4.7 Закону про ПДВ.

Податкові зобов'язання виникають під час передачі придбаних товарів довірителю, а податковий кредит – під час перерахування коштів продавцю товарів.

Отримання від довірителя коштів чи компенсації витрат згідно з договором не впливає на податкові зобов'язання повіреного.
Податковий облік у довірителя
Податок на прибуток

На підставі пп. 7.9.2 Закону про прибуток відшкодування витрат повіреного на виконання доручення в податковому обліку довірителя не відображається.

Валові витрати у довірителя виникають при оприбуткуванні товарів, переданих повіреним згідно з договором доручення.

Оплата послуг (винагорода) повіреного включається довірителем до складу валових витрат за правилом «першої події» відповідно до пп. 11.2.1 Закону про прибуток.
ПДВ

У довірителя буде відображено два податкових кредити з податку на додану вартість:

• за оприбуткованими від повіреного товарами, які були придбані останнім у постачальника. Право на отримання цього податкового кредиту виникає згідно з п. 4.7 Закону про ПДВ – у момент отримання товару від повіреного за наявності податкової накладної, виписаної повіреним на ім'я довірителя;

• за послугами повіреного. Такий податковий кредит виникає за правилом «першої події», визначеним пп. 7.5.1 Закону про ПДВ, і також лише за наявності податкової накладної, виписаної повіреним на ім'я довірителя.

Наталя Семенько

Ст. бухгалтер – консультант

ПП «Аудіт-Гарант»