Переведення працівників на інше підприємство

Чинним законодавством України, а саме ст. 32, 170 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), передбачено, що працівник може змінити робоче місце шляхом або переведення, або переміщення. Це абсолютно різні поняття, які не слід плутати. Відповідно до ст. 32 КЗпП переведення працівника на іншу роботу може проводитись лише за його згодою: • на тому ж підприємстві, в установі, організації; • на інше підприємство, в установу, організацію; • в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією. Але відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці є підставою для припинення трудового договору. Якщо згідно з медичним висновком за станом здоров'я працівник потребує надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган за згодою працівника повинен перевести його на (легшу) роботу, тимчасово або без обмеження строку – залежно від змісту медичного висновку. Ініціатором переведення на іншу роботу у цьому випадку може бути як сам працівник, так і роботодавець. Якщо ініціатором є роботодавець, а працівник відмовляється від переведення, він може бути звільнений як такий, що не відповідає обійманій посаді за станом здоров'я. Нормами статей 33, 34 КЗпП передбачене також тимчасове переведення працівника на іншу роботу. Воно теж допускається лише за згодою працівника, а також за умови, що така робота йому не протипоказана. Без згоди працівник може бути переведений на іншу роботу, наприклад, у зв'язку з простоєм – на строк простою. А якщо у зв'язку з простоєм працівника тимчасово переводять на інше підприємство, в установу, організацію – застосовується строк до одного місяця. Крім того, без згоди працівник може бути тимчасово переведений на іншу роботу у зв'язку з ліквідацією наслідків стихійного лиха, епідеміями тощо – на строк до одного місяця. Не допускається тимчасове переведення без отримання згоди вагітних жінок та жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років. Вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до трьох років, можуть бути тимчасово переведені на легшу роботу зі збереженням заробітної плати на час вирішення питання щодо їх переведення (ст. 178 КЗпП). Переведення слід відрізняти від переміщення. Переміщення – це надання роботи працівникові у межах його спеціальності, кваліфікації чи посади. Переміщення не потребує згоди працівника. Для довідки Спеціалізація – набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості в межах конкретної професії (наприклад, учитель хімії). Кваліфікація – відповідний розряд, рівень у спеціальності певної професії (наприклад, державний радник юстиції 3 класу). Посада – визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень (наприклад, директор, бухгалтер, менеджер). Працівник може переміщуватись: • на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце; • до іншого структурного підрозділу в тій же місцевості; • як доручення здійснювати роботу на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором; Законодавством не встановлено вимоги щодо висловлення працівником згоди на переведення у письмовому вигляді. Але для уникнення непорозумінь бажано фіксувати згоду чи незгоду працівника на переведення письмово, наприклад у формі заяви. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи чи організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладанні трудового договору. Крім того, у разі прийняття на роботу в іншу місцевість при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію працівнику не повинен встановлюватись випробувальний термін. При переведенні чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, повинно бути виконано у строк, про який просить працівник. А за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства (установи, організації) на інше, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення. Крім того, час переведення на іншу роботу зараховується до стажу роботи, що дає працівникам право на щорічну основну відпустку. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник. Якщо працівника переводять на іншу постійну нижчеоплачувану роботу, за таким працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення. Трудовим законодавством також регулюються питання щодо поновлення на роботі незаконно звільнених працівників. Так, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. При поновленні незаконно переведеного на іншу роботу працівника орган, який розглядав трудовий спір про поновлення, виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Якщо переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Чинним законодавством також передбачено, що працівникам, які переводяться на іншу роботу з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: • вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; • витрати на перевезення майна; • добові за час перебування в дорозі; • одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; • заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі. Карина Пономаренко Юрист, АФ «Є.С.Аудит»