Как правильно документально оформить операцию маркетинговые услуги от юрлица – плательщика НДС

В прошлом году предприятие получило маркетинговые услуги от юрлица – плательщика НДС и плательщика налога на прибыль на общих основаниях. В текущем году планируется заключить протокол о ликвидации задолженности по договору предоставления указанных услуг. Как правильно документально оформить такую операцию и отразить ее в налоговом учете? Статтею 605 ЦКУ передбачено, що зобов'язання боржника можуть бути припинені внаслідок звільнення його кредитором від обов'язків (прощення боргу), якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Для припинення зобов'язання внаслідок прощення боргу законодавством не передбачено якихось специфічних умов щодо форми правочину. Це означає, що домовленість сторін стосовно прощення боргу може бути зафіксована в додатках до основного договору, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, або за допомогою телетайпного, електронного чи іншого технічного засобу. Тепер щодо відображення такої операції у податковому обліку. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток) не містить прямої вказівки щодо включення до складу валового доходу списаної внаслідок прощення боргу суми кредиторської заборгованості. Але перелік доходів з інших джерел, регламентований пп. 4.1.6 Закону про прибуток, не є вичерпаним. На нашу думку, у даному випадку ключове значення має зміст терміну «дохід». Оскільки у Законі про прибуток тлумачення цього терміну немає, скористаємось нормою пп. 1.43, відповідно до якої «інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів». Для цілей податкового обліку цей термін слід трактувати у контексті бухгалтерського поняття доходу. Відповідно до п. 3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87, доходи – це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Сума списаної кредиторської заборгованості, безумовно, збільшує економічні вигоди у вигляді зменшення зобов'язань, а отже, зростає і власний капітал. Саме тому така сума повинна бути відображена у складі валового доходу у звітному періоді списання боргу. Працівники податкової служби також висловили свою думку стосовно валових витрат, які були відображені при отриманні товарів (робіт, послуг), заборгованість за якими з тих чи інших причин була списана в обліку підприємства-отримувача. Так у листі від 07.06.2006 р. № 10751/7/15-0317 фахівці податкової зазначають: «Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону». Разом з тим жодною нормою Закону про прибуток не передбачено необхідності зменшувати валові витрати у зв'язку зі списанням заборгованості перед постачальником. Аналогічна думка викладена у судових рішеннях з цього приводу (наприклад постанова ВГСУ від 22.06.2004 р. № 26/27а). Таким чином, у даному випадку свою позицію щодо можливості відображення валових витрат підприємству, скоріше за все, доведеться відстоювати у суді. Ганна Довбиш ТОВ АФ «Профі-Аудит» Источник: Ганна Довбиш ТОВ АФ «Профі-Аудит»